Пасторальне
Сільське
кохання. Молоко і мед.
Тужаві
груди і пісні тужливі.
Обійми,
яблука, рясні цілунки, сливи.
Торочить
про злиття планид й планет
Філософ-дачник-дід
старий-поет.
Ми
сміємось, бо легко, бо – щасливі.
"Ходім
додому" – ніби в нас є дім
І
ніби наші речі й діти в ньому
І
за якимсь законом (Фрейда? Ома?)
Над
цим селом правічний сонця німб
Все
робить світлим, а, відтак - святим
І
кожне слово – круглим і вагомим,
Мов
гарбузи під листям золотим.
Поїдеш.
І куди тоді піти?
Однакова
тут відстань до води
й
до неба.
Північний
вітер гне дерев хребти.
Дурна
душа подалась у світи.
Тебе
нема – її нема.
Й
не треба.
2012
|