На кой ляд?!

Гірко бачити те,

Як чортів одягають у біле,

Гірко чути загрозу,

Що пам'ять твою стереже.

– Напиши про Святе,

Про все те, що вже так наболіле,

Бо в безколірну прозу

Твій біль перетворюють вже.

              -----------

Знову пишеш вірша,

Бо є в тому нагальна потреба,

Бо провина ще є,

Доки Істину бачать в вині!

«Боголюди» грішать,

Дотягнувшись до сьомого неба,

Наче щастя своє

Заберуть із собою в труні!

               ----------

З покаянням чи без,

Та життя – це у вічність дорога.

Ти, митецький свій крам,

Наче Паску, несеш до хреста.

Там тяжіння небес…

Навіть той, хто не вірує в Бога,

Увійшовши у Храм,

Очі зводить до лика Христа.

               ----------

І ясніє в очах,

Та у сумнівах крапка зникає,

Розумієш навіщо

У муках ти пишеш свій твір,

У пасхальних свічах,

Той вогонь знову коло змикає,

Бо у Вірі – ти вище,

В любові – ти кріпкий, повір!

                ----------

Так твори ж це життя,

Як творив свій політ, Окуджава,

Борони Україну –

Бо іншу ти так не назвеш,

Доведи до пуття,

Щоб зростала могутня Держава –

Бо інакше, на кой ляд

На грішній землі ти живеш???