Експресія

Що є життя? – Суцільна круговерть,

Яку на зльоті зупиняє смерть.

Ще гірше, якщо ти життя не бачив,

У кріпаках до сивини кріпачив,

У мареві, у літеральнім сні,

Із сяйвом в недосяжній далині,

Де вільний ти і від життя й від себе,

У злеті вільнім досягаєш неба.

Що є поезія? – Моя життєва проза,

Знеболювального мізерна доза,

Щоб не боліло…та в душі щемить…

Ще мить – злітаю вище, й наче спить…

Ще мить – та біль заснув, а може вмер…

Ще мить – і біль себе самого зжер…

І тиша. Спокій. Час писати знову,

Між серцем та душею ту розмову,

Яку підслухати є сенс лише мені.

У день буремний, у бентежнім сні

Паперу аркуш, ручка під рукою  

– Нехай воркочуть, а слова рікою

Зливаються у віршів водоспад,

Спадаючий на виступів каскад,

Та змочують поета спраглу душу…

Ізнов болить! – Та все ж писати мушу,

Щоб не боліло ні мені й нікому,

Не ставлю крапки, знову ставлю кому

Та кидаюсь в обійми водоспаду,

Від болю й спраги зцілити громаду,

Яка вже стогне, молить, кличе –  Отче!...

А серце ниє та так жити хоче…

Та не дають печерні троглодити,

За те, що відмовляюсь догодити,

За те, що я насмілився писати

– Мене кусати! Кров із мене ссати!

– Отруїтесь! Бо ви того не їли,

Що їсть народ – ви власноруч труїли.

Що є поезія? – Це ліки для душі.

                                    20.03.1007 року