Роздуми. Частина друга
Сьогодні я
презентую читачеві свої коротенькі
думки, все, що турбувало мене упродовж
2004-2012 років, на що миттєво реагував
своїми віршами день у день, які буду
викладати в залежності від побажань
читачів. Всі події, що бентежили
українство, а мене й поготів, віршувалися
того ж дня, записані у хронологічному
порядку, тричі зареєстровані та викладені
у книзі - Український самогон «Помаранчева
крига». Згоду на друк надав єдиний
справжній отаман ніжинського козацтва
Дорошенко Володимир Григорович.
Дати написання
віршів підтвердять, що мої думки стали
безкоштовним джерелом для плагіаторів
та політичних крикунів різних партій
та блоків, а їхні власні думки призвели
до зубожіння країни та народу. Можливо,
це важко назвати поезією, та час вимагає
такої.
* * *
Як слимаки на Евересті,
У бруді з ніг до голови,
Не маючи й краплини
честі,
Все ж верещать - «Іду
на ВИ!»
* * *
Ні, ні «Кольт» ні
«Беретта»
Несуть їм загрозу,
Бо в політиці смерть
З політичних гріхів…
Справа честі поета,
Відкинувши прозу,
Розстріляти ущерть
Знахабнілих вовків.
* * *
Не руш, козак, шляху не
бачиш – Стій!
Поспішні рішення не
мудрі й непотрібні.
На голові старечій,
золотій,
Не личать козакові
пейси срібні.
* * *
Вони за нас не думають,
Бо думають за нас…
* * *
Пам’ятайте! – У багатих
інстинкт свого стада.
Не прямуйте до рогатих,
шановна громада!
* * *
Патріот не просить, не
благає,
Смертю смерть поправ,
впродовж століть,
Праведний і смерть
перемагає,
Якщо вірить та протистоїть!
* * *
Ми українці, козаки,
Самі творці своєї долі.
Хто сіяв з правої руки
–
Збере у правовому полі.
* * *
Стерлись чоботи, пальці
стирчать…
Стерлись й ноги, кістки
випирають…
Хто мовчить – ті й себе
не навчать!
Хто не йде – ті й живими
вмирають!
* * *
Как сложно на трясине
утвердиться,
Мечты осуществить, хотя
бы треть...
Легко слепым в отстойнике
родиться,
Тяжёлый труд – достойно
умереть.
* * *
Коли говорить дзвін –
вірять усі!
* * *
У Бузини кураж – хвороба
криворота,
Він сипле фактами, як
дилетант, слабо!
Цей фактураж йому ж
зламав ворота,
А в нього їх підперти
нічим, бо!
Цікаво знати не лише
мені –
Хто його «криша», з ким
йому тепліше?
Поняття честі важать
Бузині,
Як і перо, яким він
тексти пише.
* * *
Якщо природі не заважати
–
Вона вражає своєю
досконалістю.
Якщо не заважати людині
–
Вона здивує увесь світ.
Якщо не протистояти
дияволу –
Він знищить і природу
і людину.
* * *
Бажаєш всім добра –
роби добро,
А не бурчи на кухні сам
по собі!
Нам не указ «імперський
знак на лобі»,
Бо СЛОВО гарячіше за
тавро!
* * *
Добра думка ходить
світом,
А дурненька чахне…
Бо зростала пустоцвітом
–
Ні смердить, ні пахне.
* * *
Уходить Муза із душі з
протестом бурним,
Бо не бажає більш зі
мною бідувати…
З розумним треба Мрію
будувати,
А їй простіше мріяти
із дурнем.
* * *
Крав Чук та Куч мав
красти,
Бо братки з одної касти,
Близнюки, як дві сльози,
одної породи,
Одноколірні тузи з
одної колоди.
* * *
Не має бути в людстві
ворожнечі
За мідний чи за золотий
п’ятак,
Геть крадіїв! – Всім
зрозумілі речі,
«Так» – в Україні, та
й в Росії – «Так» !
* * *
Феміди вирок всім, хто
взяв та дав,
Як вирок крадієві, як
убивці…
За гратами щоб грішник
виглядав,
Як квітнуть в Україні
чорнобривці.
* * *
Свинья – во всем свинья,
и в жизни, и в морали,
Не свойственно свинье
порядок наводить.
Мы на Майдане все за
правду глотки рвали
И каждого порвем, кто
будет нам вредить!
* * *
Не сідай, бо лусне дупа,
Враз на дві коняки.
Пам’ятай про гілку
дуба
Й долю комуняки!
* * *
Політикам пересторога:
Душі без честі – гріш
ціна.
В політиці немає Бога,
Там балом править
Сатана!
* * *
Захід визволить?!
– Давня плітка!
Схід підтримає?!
– Жди й мужій!
Пам’ятаймо!
– Голод не
тітка!
Голод дядько,
Та ще й чужий!
* * *
Постанови чепурні,
Вказівки доктринні,
Ми сприйняли, бо дурні,
Раз дурні – то й винні.
БЛЕФ
Бентежать Байки
Бютаїзму,
Лик Лицемірного
Лакейства,
Етап Епохи
Егоїзму,
Фатальна Форма
Фарисейства.
(Далi буде)
| 
