Сьогодні я
презентую читачеві свої коротенькі
думки, все, що турбувало мене упродовж
2004-2012 років, на що миттєво реагував
своїми віршами день у день, які буду
викладати в залежності від побажань
читачів. Всі події, що бентежили
українство, а мене й поготів, віршувалися
того ж дня, записані у хронологічному
порядку, тричі зареєстровані та викладені
у книзі - Український самогон «Помаранчева
крига». Згоду на друк надав єдиний
справжній отаман ніжинського козацтва
Дорошенко Володимир Григорович.
Дати написання
віршів підтвердять, що мої думки стали
безкоштовним джерелом для плагіаторів
та політичних крикунів різних партій
та блоків, а їхні власні думки призвели
до зубожіння країни та народу. Можливо,
це важко назвати поезією, та час вимагає
такої.
РОЗДУМИ
Без неї – нічого у світі
не є,
Для неї є рима, що гримає:
– Усе, що смердить та
повітря псує,
Саме не живе та мені не
дає,
Якщо офіційної не визнає
–
Мою неодмінно отримає!
(Це вірш-загадка Ющенку
21.12.04 року,
щоб не розмахував
руками, а називав речі
своїми іменами, назвами)
* * *
Я не стою перед вашим
багнетом,
Не затуляю ні простір,
ні цілі…
Треба сьогоднішнім
бути поетом,
Не учорашнім, подібним
до цвілі!
* * *
Досить з паничами
загравати,
Ми ж Закон Держави
прийняли:
Всім
бандитам – металеві грати!
Брехунам – гарячої
смоли!
* * *
Бажаю владі не забути:
Час вшанування не мине.
Гучніше крикнеш – далі
чути,
Гучніше «плюнеш» –
довше тхне!
(й тебе стосується й
мене)
* * *
Ти багато говориш про
гідність,
Годі слів – доведи!
Ми – народ, наші біди
та бідність
Від такої, як ти, біди!
* * *
Не варто на правду
плювати,
Бо правда у світі одна.
З народом своїм воювати
–
Ганебна, крамольна
війна!
* * *
Навіщо ти, сусіде, дверми
гримаєш?
Затям собі в віках, доки
живеш –
Наш Тризуб, замість
вилок не отримаєш,
Наш Прапор на онучі не
порвеш!
* * *
Безглуздя в справах та
словах,
Виходять боком ваші
вчинки,
Бо вавки в ваших головах
–
Цироз для нашої печінки!
* * *
Шануймось! – Призив
мій лунає,
Шануймо спів у кожнім
слові,
Бо українця світ впізнає,
Не по обличчю, а по
мові.
* * *
У кожного в житті своя
дорога,
Та кожному тягти свого
хреста.
Як згину я – так «не
заради Бога»,
А в Славу та у Істину
Христа.
* * *
Хто зрадив Неньку в
рідних стінах,
Хто зрушив долю під
уклін,
Хто присягався на
колінах –
Щоб не піднявся із колін
!!!
* * *
Біди народ зазнав по
повні вінця!
Настав вже час казати
без прикрас:
Всі , хто забув про
гідність українця –
Геть з України, хоч і в
Гондурас!
* * *
Хай риють, як свиня в
городі,
Аби не „гадили” ніде...
Недарма кажуть у народі:
„Собака бреше – кінь
іде!”
* * *
Не буде правдоньки у
світі
Ні в помаранчевих ідей,
Ні в Біблії, ні в Заповіті
–
Якщо немає у людей.
* * *
Брудні слова казати
мушу,
Бо на війні – як на
війні,
Але не дам плювати в
душу
Ні Україні, ні мені!
* * *
Не бути бабці у дівках,
Бо час минув, років
багато –
Стару сорочку у дірках,
Вже не одягнете на
свято…
* * *
На жаль, проблеми не
нові,
Байдужість спонукає
біди.
Якщо хвороба в голові
–
Не зволікайте на сусіди.
* * *
Безгрішна й праведна
мораль,
Бо правда ріже вуха!
Як пасічник нікчема й
враль –
Така і медовуха!
* * *
Щоб викрити негідника,
Що нищить землю-матінку,
Щоб попередити напасть
–
Додай свого штриха!
Якщо у проповідника
Мораль та честь у затінку
–
То що ж він Україні
дасть,
Крім власного гріха???!!!
* * *
Не вірте тому, хто у
торбі несе
В імперській обгортці
гостинець.
Не жид, не москаль
Україну спасе –
Лише патріот УКРАЇНЕЦЬ!
* * *
Бо риба завжди гниє з
голови.
Хто коня запрягає –
той і править…
Якщо народ із владою
«на Ви»,
То влада той народ ні
в «щось» не ставить.
* * *
Все шкереберть, змішалось
чорне й біле…
До брата й брат не має
співчуття…
З’єднатися над тим, що
наболіле –
Єдиний шанс продовжити
життя!
* * *
Сто нарікань надбав за
кожен вислів…
Сто друзів зголосилися
дружити…
Сто клятих ворогів собі
намислив
На сто років – аби дали
дожити.
* * *
Тоді згадаєте дідів
своїх, Іуди!
Тоді пізнаєте, як в
кріпаках кріпачити!
Тоді, можливо, вас
пробачать люди!
Тоді, можливо, й Бог
зможе пробачити!
* * *
Гуртом – завжди зарадимо
біді.
Цінуймо дружбу браття,
доки живі!
Не відмовляйте спраглим
у воді,
Прийдеться – вам
віддячиться у пиві.
* * *
Я розливаю пива сотні
тон,
Яке навряд чи щастям
всіх одарить,
Мій дім старий, як
капелюх й хітон,
Та пиво ллю, бо голова
ще варить.
(Далi буде)
| 
