*
* *
Кому
– Байкове, кому – Арлінгтонське,
край
села, кому шмат землі.
Поховають,
зариють,
в
коріннях потонуть
всі
– великі, середні, малі.
Перемиті
підземними водоспадами,
фосфоричними
тінями кості лежать –
ті,
що зраджені, ті, що зрадили,
ті,
що думали сіно жать.
Із
обручками в синім полум'ї,
з
оберегами при душі,
перемиті
і переголені
на
вселюдянім на дощі–
Кому
– Байкове, кому – Арлінгтонське,
а
кому – шпаків дерев'яний дім.
Розкладуть,
приберуть під сонцем,
пустять
човником по воді.
|