* * *
панічного люду не
бачив з Пунічних забав:
заважене дерево
поле коріння являє:
два зубри ходили —
без сліду — не маючи прав:
та колесо — небом
— до тебе — зима кривуляє...
ковил проросте:
власне
власне він не тікав
до вершин —
вкриваючи тіло
чужих — горопашних дружин:
на стінах годинники
час заливати не потом —
і їхні свічада були
перегуком пружин —
заліплені воском
та глиною — втраченим ротом
|