В
наш час наш вік
Петрові
Біливоді
Десяте літо в скрині
суєти...
знак голосу на серці
— і на глині.
згуби поета в нашій
Україні —
а потім і в сопилку
не свисти.
Лице жалоб — і
жлобства каламар.
і бузинова кров
листом стікає.
густішають і дні —
і коло хмар —
весни печаль на
горло вірш скарає...
сакральні плахи
десять літ болять
як Аппія той шлях
неперехожий.
попереду — лише
поля... поля:
в наш час наш вік
прекрасний і ворожий.
|